ADAPT. Простір відновлення: як спільнотворення допомагає ветеранам в адаптації

Проєкт ADAPT спрямований на проведення комплексного аналізу процесу відновлення ветеранів та ветеранок в Івано-Франківській області. Проєкт дозволив команді Restart зануритись у тему ветеранського відновлення, дослідити цей процес у різних виявах з погляду власної експертизи та запропонувати обґрунтовані просторові рекомендації

Підсумком проєкту стала розробка просторових стратегій розвитку системи відновлення ветеранів в Івано-Франківській області, а саме рекомендації до проєктних ініціатив та політик у громадах області та місті Івано-Франківську.

Методологія нашого дослідження напряму спирається на досвід агенції у просторовому плануванні та розробці стратегічних документів рівня громади. Ми ідентифікували ключові компоненти системи відновлення, описали їхню нормативну частину, а також проаналізували інфраструктуру та політики місцевих рад на картах. В межах проєкту було опитано 400 ветеранів та ветеранок, а також представників майже половини громад області.

Результати дослідження є доволі очікуваними — у більш густонаселених міських громад є значно більше коштів та різноманітних ресурсів для впровадження ветеранської політики. Натомість, малі громади мають значно менші можливості. Оманливим буде простий висновок — громади потребують більше локацій, коштів і порад щодо їхнього використання.

Проте одна зі знахідок нашого дослідження потребувала додаткового аналізу та осмислення. Як показали опитування, більшість ветеранів частіше не зацікавлена в психологічній допомозі та не вважає її необхідною для себе. Лише 25% ветеранів та військовослужбовців отримували таку допомогу, а з тих, хто не отримував, 82% стверджують, що не мають у ній потреби¹. Через це у результатах опитування ця система відновлення продемонструвала найменший попит з боку респондентів — зі значним відривом. 

Отриманий результат суперечив усім аналітичними матеріалами та дослідженнями, на які ми орієнтувались у своїй роботі. Для нас цей факт лишався загадкою — єдиним поясненням була стигма, що існує в суспільстві навколо психологічної допомоги. Таке просте пояснення відсутності звернень задовольняє цілі дослідження, проте не пропонує рішень. Визначення рішення потребує більш складного обґрунтування та заглиблення у тему, для яких у команди бракувало релевантного досвіду у сфері психологічної реабілітації та подолання наслідків травм війни. 

Під час роботи над проєктом ADAPT нам випала нагода заглибитись у тему через спілкування зі спеціалістами-практиками та дослідження моделі залучення ветеранів до психологічної допомоги на базі ветеранського простору. Отримані результати заслуговують на особливу увагу.

Ветерани, які протягом тривалого часу залучалися до життя ветеранського простору — брали участь в активностях і подіях — частіше були готові визнати особисті психологічні виклики і звернутися до спеціаліста. Психологічна допомога починається зі звернення. Цей крок, водночас, можливий за умови довіри — ускладненої вкоріненою стигматизацією. Належність до спільноти дає довірі підґрунтя.

¹ Соціологічна група «Рейтинг», «Опитування ветеранів війни та військовослужбовців: Івано-Франківська область. Аналітичний звіт», 17 листопада – 2 грудня 2025. 

‍

Складне рішення полягає у створенні не просторів, але спільнот. Наявність локації, вільного соціального працівника та матеріально-технічного забезпечення не гарантує звернення та, ймовірно, виявиться неефективним рішенням, що не заохочуватиме звертатися по допомогу. Простори мають бути наповнені активностями, подіями, малими спільнотами за інтересами та інтегруватися в життя ветеранів — адаптуватися до їхнього робочого графіка, інтересів тощо. Це вимагає активного залучення цільової аудиторії — ветеранів — до дизайну простору та принципів його функціонування².

До принципів таких просторів можна віднести:

• Доступність — ціллю простору має бути доступність його послуг для цільової аудиторії, фізичну безбар’єрність, робота на вихідних та після закінчення робочого дня;
• Наповненість — простір має мати щільний подієвий графік, нести в собі різні функції, які дозволяють залучити більше людей, в тому числі з інших груп для уникнення певної сегрегації ветеранської спільноти;
• Різноманітність — події та функції мають не лише відбуватись часто, але й пропонувати різні можливості дозвілля для різних груп ветеранів за інтересами; 
• Спільність — простір має бути місцем, яке дозволяє брати відповідальність за його функціонування — підтримувати його діяльність, залучатися до розвитку та щоденної роботи. 

Створення спільноти також вимагає часу. Проєкт, навіть реалізований за грантові чи донорські кошти, має мати фінансову сталість навіть після закінчення програм зовнішнього фінансування. Громади як органи місцевого самоврядування, а також спільноти громад та бізнес в цілому мають відігравати свою роль у підтримці такого простору — фінансовій, інформаційній, а також допомагати з матеріально-технічним забезпеченням. 

Підсумовуючи, простори мають бути не просто будівлями, що пропонують можливості для ветеранів. В основі створення ефективного простору мають лежати принципи спільнотоорієнтованого дизайну, що заохочують до залучення. Реалізація такого проєкту має бути спільною справою представників різних груп — і в першу чергу ветеранської спільноти. Для громад це, безумовно, стане новим досвідом — проте вони мають бути готовими до цього заради справжньої адаптації до потреб ветеранів та ветеранок.

 ² прим. Практика свідчить, що це може бути дуже складний процес, проте вкрай важливий.